Образотворче мистецтво

7 клас

Урок №10

Тема уроку. Барвисте диво українського народного розпису. Створення ескізу настінного декоративного розпису в петриківському стилі.

Мета і завдання уроку: ознайомити учнів з традиційними народними розписами в Україні, з особливостями композиції у народному розписі; поглибити в учнів навички роботи з використання основних елементів петриківського розпису, навички аналізу-інтерпритації творів декоративно-прикладного мистецтва; розвивати творчу уяву та фантазію учнів; виховувати інтерес до народної творчості.

Обладнання: для вчителя:диск,наочність, фарби. пензлики;

для учнів: альбом-посібник, фарби, пензлики.

Хід уроку

№ п/п	Орі-єн-тов-ний  час	Діяльність учителя	Діяльність учнів	Очікуваний результат	Матеріал до уроку
І.	Пояснення нового матеріалу Вступ
1.1	5 хв.	Сприйняття мистецтва. Учитель пропонує учням розглянути зображення (DVD-диск) і висловити свої враження від побаченого. Порівняти орнаменталістику різних традиційних народних розписів в Україні (спільні та відмінні риси)	Учні ознайомлю-ються із зображення-ми та вислов-люють свої враження	Емоційна налаштування учнів до сприйняття теми і мети уроку.
1.2	0.5 хв.	Повідомлення теми та мети уроку.	Учні сприймають повідомле-ння вчителя	Налаштува-ння учнів до сприйняття навчального матеріалу
1.3	4 хв.	Сприйняття мистецтва Учитель пропонує учням виконати завдання: розглянути представлені  зразки українських народних розписів і проаналізувати один із них за поданим планом (DVD-диск)	Учні сприймають повідомле-ння вчителя	Включення учнів до пізнавального процесу	План 1.До якого виду обр.мист. належить цей твір? 2.Визнач елементи декору. 3.Якими є особливості композиції цього зображення? 4.Якою є кольорова гамма цього твору? 5. Визначити виражальні за-соби, що допомогли автору досягти виразності зображу-ння та створити особливий настрій?
1.4	1 хв.	Демонстрація кращих учнівських робіт на задану тему з коментуванням учителя.	Учні сприймають роботи однолітків	Психологічне налаштування на виконання практичної роботи
ІІ	Практична робота
2.1	5 хв.	Учитель пропонує учням виконати завдання у альбомі-посібнику: для опанування техніки петриківського роз-пису потренуватися, викону-ючи за зразком чотири осно-вні прийоми (гребінчик, зер-нятко, горішок, перехідний мазок)	Учні виконують поставлене завдання	Поглиблення компе-тентнісного рівня з теми
2.2	3 хв.	Створення ескізу настінного розпису у петриківському стилі за поданими етапами (підручник)	Учні виконують поставлене завдання	Поглибле-ння компе-тентнісного рівня
ІІІ	Підсумок уроку
3.1	2 хв.	Учитель пропонує учням виконати тестове завдання: 1.Чотири основні прийоми (гребінчик, зернятко, горішок, перехідний мазок) є характерними для: А)яворівського розпису; Б)косівського розпису; В)петриківського розпису. 2. «Мальовки»-розписи, виконані на : А) предметах побуту; Б) папері; В) стінах. 3. Назва «Опішнянський розпис» походить від назви населеного пункту Опішня, що знаходиться в: А)Дніпропетровській області Б) Полтавській області; В) Івано-франківській області.	Учні виконують поставлене завдання	Поглиблення компе-тентнісного рівня
3.2	3 хв.	Учитель розміщує на дошці 3-4 роботи,в яких найбільш виразно виявляється вдале застосування понять,що засвоювалися на уроці, та роботи,які містять характерні учнівські помилки , і спільно з учнями робить їхній аналіз.	Учні під керівництвом учителя проводять аналіз творчих робіт одно клас-ників	На підставі аналізу відбувається систематизація та узага-лінення по-няттєвих компетенцій учнів
3.3	1 хв.	Учитель пропонує учням випереджувальне домашнє завдання: У вільний час ознайомитися із таблицею «Мотиви-сиволи в україн-ській народній вишивці» та знайти інформацію про те, що вони означають.

Презентація

Розповідь 

Спочатку для настінного розпису використовували крейду, сажу, кольорову
глину, саморобні рослинні фарби. Фарби розводили жовтком яйця, молоком,
природним вишневим клеєм. Малюнок наносили за допомогою пензлика з
болотного оситняка, деякі деталі, дрібні елементи композиції
вимальовували тоненькими пензликами з котячої шерсті, а грона калини —
пальцем. Характерною рисою петриківського розпису є використання
рослинно-квіткового орнаменту, який відзначався легкістю та виразністю
композиції.

На початку XX ст. у Петриківці на тонкому папері дешевими аніліновими
фарбами виготовляли мальовки — манійки. Біле, прозоре тло паперу ніжно
світиться крізь тонкий шар манійок. Ця чистота доповнюється легким
малюнком саморобного пензлика. Мазки такого пензля, нанесені ледь
помітним рухом руки, дають можливість створювати своєрідні ажурні
композиції.

Талановитими майстрами петриківського розпису є Тетяна Пата, Надія
Білокінь, Ярина Пилипенко, Надія Тимошенко. Все своє життя вони
присвятили збереженню та розвитку його традиційних рис.

Для опанування техніки петриківського розпису необхідно оволодіти
чотирма типами мазків. їх традиційна назва «гребінчик», «зернятко»,
«горішок», «перехідний мазок».

«Гребінчик» — мазок, який починається з потовщення. Його роблять
натиском пензля і закінчують «тоненьким вусиком» задовгою легкого дотику
кінчика пензля. Покладені поряд кілька таких мазків нагадують гребінець.

«Зернятко» накладається дотиком пензля від кінчика до основи. Мазки
«зернятка», покладені по обидва боки стеблини вістрями назовні,
нагадують колосок.

«Горішок» складається з двох гребінчикових мазків, вигнутих півлунками й
поставлених один проти одного. Заповнивши місце між ними, отримаємо
зображення лісового горіха.

«Перехідний мазок» накладається двома фарбами. Сухим пензлем беруть
одну, потім іншу фарбу (наприклад зелену та жовту). На папері
залишається слід від жовтої фарби, що плавно переходить в зелену.

«Зернятко» —основний елемент петриківського розпису. За його допомогою
створюються всі орнаментальні мотиви. Упродовж вертикальної лінії
пензликом наносять мазки «зернятка», схожі . на краплі води, що падають.
(На аркуші паперу, закріпленому на дошці, учитель демонструє виконання
елементів розпису.) Пензлик тримають так, щоб мазок був перпендикулярний
до проведеної олівцем або уявної лінії, добиваючись при цьому овальної
форми. Далі наносять мазки під гострим кутом. Вони повинні бути
однакової форми. 

«Криве зернятко» виконують кінчиком пензлика, витягуючи тонку лінію
вусика. У петриківських розписах цей елемент використовували при
зображенні трави, билинок. Якщо мазки розташовувати під гострим кутом
вусиками догори одне проти одного, то отримаємо колосок.

«Пірчасте листя» —видовжені вусики. «Пуп’янок»—напіврозкриту квітку
утворюють два мазки «криве зернятко». «Пуп’янки» в орнаменті можна
поєднувати, сполучати хвилястою лінією, додавати пірчасте листя,
створюючи орнамент «хвильки» або «бігунця». Поєднуючи різні мазки, можна
виконати свої варіанти орнаменту.

Улюблені квіти у творчості петриківських майстрів — це гвоздики,
чорнобривці, волошки. Мотиви петриківського орнаменту запозичено у
природи. Мотив «цибулька» виконується з видовжених мазків «кривих
зерняток». «Квітка соняшника» будується округлими пелюстками.

Горошок, грона калини та винограду петриківчани роблять пальцем.
Тендітні гілочки, дрібні пуп’янки квіток з хвилястим листям та
тоненькими вусиками є допоміжними елементами майже кожної композиції.

Зверніть увагу на листя різної форми: багатозубчасте, кленове та
виноградне. Спочатку його малюють видовженим мазком. Перший мазок —
верхівка. Середина — вісь цього мазка. Кленове листя складається з трьох
частин: тризубчастої центральної верхівки і двох бічних. Малювати
починають із середнього зубчика — довгий мазок дає основну лінію нахилу
всього листка. По боках додають два мазки, які сполучають знизу.
Багатозубчасте листя папороті виконують мазками один біля одного.

Велике значення у створенні композиції має підбір кольорів. Поєднання
таких кольорів, як червоний, жовтий та коричневий, надають орнаменту
святкового настрою.

Взагалі кольори Петриківки дуже яскраві. Кольорові гармонії утворюються
з обмеженої кількості фарб. У кожного майстра є свої улюблені тони.

Наприклад, основним центральним елементом є велика синя квітка. Додаємо
до неї другорядні: жовтогарячі квіти, широке і пірчасте листя

 Додаток

Зміст

1 Коротка історія

2 Техніка виконання розпису

2.1 Типи мазків

3 Кольори та візерунки

4 Знаряддя праці

5 Найвідоміші майстри

6 Фабрика петриківського розпису

7 Садиба-музей Василя Соколенка

8 Найдовший у світі розпис паркану

9 Православний храм із петриківським розписом

Коротка історія

   Цей розпис можна назвати національним брендом української культури і мистецтва.

   Це особлива сторінка фольклорного пластично-просторового мистецтва — селянський хатній стінопис українців та оздоблення архітектури різьбленням і ліпниною (хоча останні не набули поширення). Прикрашали мальованим розписом побілені вапном стіни над вікнами й дверями та піч у багатьох регіонах України: на Київщині, на Півдні України, на Поділлі, на Полтавщині і, звісно, на Дніпропетровщині.

   Гуцули замість розпису щедро прикрашали свої небілені хати вишуканими різьбленими візерунками, а в небілених хатах Лемківщини українці заміняли стінопис використанням у якості прикрас інтер'єру великих тарелей, розписаних синьо-червоними пишними рослинними візерунками по білому тлу, та народних картин.

   Селянський хатній стінопис і дав могутній поштовх розвитку мистецького явища, відомого нині й за межами України — петриківського декоративно-орнаментального малярства.

   Кожна господиня с. Петриківки прагнула зробити свій будинок наймальовнічишим. Вважалося, що яскраві красиві картини є зовнішнім проявом духовних багатств внутрішнього світу людини. До мешканців нерозписаних хат ставилися як до людей темних і морально убогих, з якими навіть вітатися не варто. Найстаранніших господарочок в Петриківці називали «чепурушками». Саме вони передавали навички розпису з покоління в покоління.

   Малюнки не були розраховані на довге життя. Раз на рік під велике свято всі настінні розписи змивали і наносили нові.

   На початку XIX століття розпис поширився на предмети домашнього вжитку — посуд, скрині, брички. Потреба у подібному декорі спонукала до заняття малюванням цілі родини, які продавали свої роботи на базарі. А оскільки в той час Петриківка була великим торговельним центром, роботи сільських художників здобули популярності в інших регіонах України.

   Академік Дмитро Яворницький у ХІХ столітті був першовідкривачем для своїх сучасників цієї чарівної краси народного декоративного розпису. До нього на території Придніпров'я ніхто не звертав уваги ні на декоративний, ні на настінний розписи, ніхто їх не колекціонував.

    З настанням Першої світової війни, а потім внаслідок колективізації 1920-х років, що супроводжувалась репресіями проти українців, та Голодомору 1932–1933 років, організованого урядом СРСР, петриківський розпис як промисел занепав.

    Після 1936 року, коли в Києві відкрилась перша велика виставка народної творчості, на якій були показані твори художників із Петриківки, про них дізналася вся Україна, прийшло і офіційне визнання. За участь у виставці Ірина Пилипенко та Ганна Ісаєва одержали дипломи I ступеня, а Тетяна Пата й Надія Білокінь повернулися додому із званням майстра народного мистецтва України.

    У тому ж 1936 році стараннями місцевого вчителя Олександра Стативи у Петриківці відкрилась школа декоративного малюнка. Головним педагогом її на довгі роки стала Тетяна Пата.

    1958 року за ініціативою Федора Панка була створена фабрика петриківського розпису, що проіснувала до початку 2000-х років. 4 травня 1971 року в смт Петриківка Федір Савович Панко заснував Експериментальний цех петриківського розпису при Дніпропетровському художньо-виробничому комбінаті Дніпропетровської організації Національної спілки художників України. У 1998 році Експериментальний цех (вже тоді мав назву "Експериментальний центр петриківського розпису)об"єднався з творчим об"єднанням "Петриківка" ДО НСХУ ( створене за сприянням Національної спілки художників України у 1991р. Організатор - Пікуш А.А., заслужений майстер народної творчості України.)Нова назва підприємства - "Центр народного мистецтва "Петриківка". В сучасних умовах колектив Центру є творчим ядром осередку петриківського розпису. Центр заснований на колективній власності народних майстрів діє на принципах самоокупності та самоуправління.

   Сьогодні колектив Центру об’єднує близько 40 провідних майстрів Петриківки, серед них 24 члени НСХУ, 6 заслужених майстрів народної творчості України. Кожен з народних майстрів Центру працює за власними задумами, має своє творче обличчя, створює як ексклюзивні твори так і авторські серії робіт в різних техніках та матеріалах.

   Найбільш широко створюються вироби з дерева на токарній, столярній та ручно -різбленій основах, що виготовляються з екологічно чистих , високоякісних матеріалів на базі древніх народних традицій регіону.

   Виконуються розписи на папері, полотні, кераміці, а також створюються настінні розписи архітектурних об’єктів.

   На сьогоднішній день близько 200 мешканців селища Петриківка розмальовують різні вироби у себе вдома.

   Тепер петриківський розпис використовують в екстер'єрі й інтер'єрі, у порцеляновій, текстильній і поліграфічній промисловості, створюють оригінальні станкові декоративні панно, широко застосовують у декоруванні предметів побуту.

    На Дніпропетровщині народне мистецтво ще з 1990-х пропагують у школах. А вже з 2012 року петриківський розпис як офіційна дисципліна включено до програми середніх і вищих навчальних закладів області.

Техніка виконання розпису

    Техніка малювання «від себе» є однією з визначальних рис петриківського розпису, що відрізняє його від інших технік декоративного малярства.[6] Виконуючи петриківський розпис, пензлик тримають трьома пальцями перпендикулярно до поверхні, що розписується. Це забезпечує вільний мазок від себе, від тонкої лінії до стовщення, тобто, починаючи з кінчика пензлика і закінчуючи натиском на його основі.

    Характерною рисою петриківського розпису є те, що весь малюнок ніби розгорнутий на площині стіни, листа паперу, декоративної тарілки, має поверхневий вигляд. При цьому лінії стебел і галузок не перетинаються між собою, а багато елементів розпису (квіти, листки, ягоди тощо) мають силуетне зображення. Фігури птахів, звірів, людей мають здебільшого контурне зображення. Тварин малюють у профіль, а квіти — в анфас.

   Професійні майстри «петриківки» не користуються олівцем. У них надзвичайно точний окомір та дивовижна вправність руки — всі майстри малюють без попередньо накресленого контуру і не користуються жодним вимірювальним інструментом. Майбутній твір виношується в уяві весь до останньої рисочки, до останньої цяточки і лише тоді кладеться мазок за мазком.

   Особливістю розпису є також те, що елементи малюнку слід виводити одним мазком: і ніжну пелюстку квітки, і гнучке стебло рослини, легким дотиком передавати і твердість плоду, і м'ягкість ягоди.

    Для зображення ягід грон калини, винограду, горобини майстри часто користуються таким «інструментом», як власний палець. Умочивши палець у фарбу, торкаються ним до паперу й лишають кругленьку плямочку, трохи світлішу й випуклу в центрі та неначе обведену темнішим контуром довкола. Майстер Ігор Лісний вважає, що у справжній петриківській калинці обов'язково має бути видно слід від пальця людини, що її малювала. «Якщо побачите калинку без відбитків, вважайте, що вона несправжня!» За його словами, весь малюнок можна виконати тільки пальцем, а потім просто звести «кошачкою» — пензлем з котячої шерсті, і буде гарна завершена композиція.

Типи мазків

   Щоби створити візерунок у техніці петриківського розпису, необхідно оволодіти чотирма типами мазка, традиційно званих «гребінець», «зернятко», «горішок», «перехідний мазок».

   «Гребінець» — мазок, який починається з потовщення, зробленого натиском пензля, та завершується тонким вусиком, який виконується легким дотиком кінчика пензля. Покладені разом декілька таких мазків нагадують гребінець.

   «Зернятко» — мазок, який наносять, почавши з легкого дотику, до сильного натиску пензлем. Коли мазки «зернятко» покладені з обох боків стебла, кінчиком назовні, зображення нагадує колос. Звідси і назва. Для елементів, пов'язаних з виконанням «зернятка», «кривенького зернятка», тоненьких гілочок, годиться звичайний акварельний пензель з тоненьким гострим кінчиком (коли він зволожений). Але за традицією для виконання цих мазків використовувався саморобний пензлик із шерсті кота.

   «Горішок» — складається з двох гребінцевих мазків, які зігнуті та поставлені один проти одного. Заповнивши вільне місце мазком «зернятко», отримують форму, схожу на лісовий горіх.

   «Перехідний мазок» — накладається одним пензлем, але двома фарбами. При цьому сухий пензель умочують в одну (наприклад, зелену), а потім в іншу (наприклад, жовту). На папері залишається слід від жовтої фарби, який плавно переходить у зелений.

Кольори та візерунки

   Чимало дослідників намагалися розгадати таємницю петриківського розпису. Подібні візерунки зустрічаються і на старовинних речах, що колись належали запорізьким козакам. На думку дослідників, петриківський розпис бере свій початок від традицій стародавньої орнаментики, яка широко використовувалася в побуті українців ще за язичницьких часів.

    Самобутній по своїй суті, виконаний з великим смаком і відчуттям законів орнаментальної композиції, петриківський декоративний розпис має специфічні особливості, що чітко відрізняють його від розпису навіть сусідніх з Петриківкою сіл. Характерною особливістю петриківського розпису є, перш за все, переважання рослинних візерунків (здебільшого квіткових) і створення фантастичних, небувалих у природі форм квітів, в основі яких лежить уважне спостереження місцевої флори, наприклад, «цибульки» або «кучерявки». Широке застосування в розпису мають мотиви садових (жоржини, айстри, тюльпани, троянди) і лугових (ромашки, волошки) квітів та ягід калини, полуниці і винограду. Характерним для візерунків є також зображення акантового листу, що його звуть «папороттю», бутонів та перистого ажурного листя.

    Інколи квіти та ягоди поєднуються з птахами, ще рідше зустрічаються зображення тварин і людини, які повинні мати дещо фантастичний вигляд. Традиційним для «петриківки» є жар-птах — міфічна істота, яка приносить щастя, з фантастичними візерунками по всьому тулубі, а не звичайний різнокольоровий птах.

    Поступово складений колорит розпису являє собою поєднання чотирьох основних кольорів: жовтого, червоного, синього та зеленого.

    Справжній стародавній петриківський розпис має бути лише на білому або світло-жовтому тлі, але не на чорному, бо початки цього мистецького ремесла — у звичайному побутовому розписі печей та хатніх стін. А вони на Дніпропетровщині, як і на переважній території України, здавна білилися в білий колір. Промисловий випуск виробів чорного кольору з петриківським розписом був нав'язаний майстрам селища Петриківка, очевидно, з метою уподібнення до культури етнічних росіян (наприклад, до російських хохломського розпису і федоскінської мініатюри). Відбувалося це за часів СРСР, а можливо, і раніше, за часів Російської імперії.

Знаряддя праці

   Свої райдужні фарби петриківці видобували із знайомих із дитинства трав, листя, ягід та квітів, виварюючи їх особливим чином. Улюблений червоний колір одержували з вишневого соку, зелений — із пирію та листя пасльону, синій — з квітів проліска. Різні відтінки жовтого давали пелюстки соняха, лушпиння цибулі й кора яблуневих паростків. Фарби розводили на яєчному жовтку й молоці, а закріплювали вишневим клеєм чи буряковим цукром. Значно пізніше з'явились фабричні барвники, і лише в повоєнний час стали використовувати гуаш та акварель.

   Інструменти для розпису мали також природне походження. Палички з паростків дерев, стебел болотних трав, особливо оситнягу й рогози, саморобні пензлики з котячої шерсті та пальці самого майстра — ось небагатий набір художніх знарядь, котрими творили народні умільці велике різноманіття композицій квіткових візерунків, яке дивує нас і понині. Популярність не обійшла стороною петриківських старійшин. Слава про них як про чарівників і чаклунів линула по всьому Придніпров'ю.

Найвідоміші майстри

   Імена петриківських художниць Тетяни Пати, Ганни Павленко, Надії Білокінь, Оришки Пилипенко навіки увійшли до реєстру найвидатніших народних майстрів України. Їхню справу продовжили Марфа Тимченко, Федір Панко, Василь Соколенко, Зоя Кудіш і, нарешті, останнє покоління петриківчан, серед яких слід назвати подружжя Пікушів та Зінчуків, Наталку Калюгу, Наталку Рибак, Володимира Падуна, Олену Васильєву.

Фабрика петриківського розпису

   1958 року за ініціативою Федора Панка була створена фабрика петриківського розпису[13], що проіснувала до початку 2000-х років. За радянських часів на фабриці працювали близько півтисячі людей. Петриківські тарілки, скарбнички, вази, скриньки та інші сувеніри були візитівкою України, їх експортували до 80 країн світу.

2011 року фабрику було знищено: невідомі демонтували верстати та преси.

Садиба-музей Василя Соколенка

   Василь Соколенко — найстаріший з нині живих майстрів петриківського розпису. Він створив у селищі Петриківка унікальний музей у власній садибі, де були представлені твори цього декоративного розпису. Нині більшість експонатів його колекції зберігається в селищному Музеї петриківського розпису.

Найдовший у світі розпис паркану

    У вересні 2012 року представники Національного реєстру рекордів і Книги рекордів України зафіксували нове досягнення. У центрі селища Петриківка на Дніпропетровщині створили найдовший у світі орнаментальний розпис на бетонному паркані ручної роботи — довжиною в 120 метрів та завширшки 80 сантиметрів.

    Роботу виконали 30 професійних майстрів та 127 вихованців Петриківського будинку дитячої творчості, учнів Петриківської художньої школи та студентів спеціалізованого ПТУ № 79. Щоб розмалювати 120-метровий паркан, їм знадобилося три дні й тридцять кілограмів емалевої фарби десяти кольорів. А закінчували квітковий фриз представники двадцяти дипломатичних місій, акредитованих в Україні.

Православний храм із петриківським розписом

   У Києві є церква, оздоблена петриківським розписом. Внутрішню частину Свято-Юріївського храму, що належить Київському патріархату, за кілька тижнів розписали художниці із села Петриківка Галина Назаренко та Ірина Кібець. Це перший храм в Україні та світі, розписаний петриківським розписом. Він розташований на Михайлівській площі за готелем «Інтерконтиненталь».

   Розпис у храмі відповідає православним християнським звичаям, кожна квітка і колір мають своє символічне значення. Оскільки храм присвячено святому великомученику Юрію (Георгію) Переможцю, а колір мучеників — червоний, то в оздобленні багато червоних «юріївських» хрестів.

Поетапний показ