Образотворче мистецтво

7 клас

Урок № 23

Тема уроку. Малюнок,літера,шрифт у графічному дизайні. Виготовлення листівки до 8 Березня.

Мета і завдання уроку: ознайомити учнів з поняттями «шрифт», «естамп», з історією виникнення та основними етапами розвитку поліграфії, з творчістю японського каліграфа Сасіди Такефуси, з особливостями основних видів шрифтів та законами організації шрифтової композиції; сформувати навички виконання рубленого шрифту, навички роботи у техніці кіригамі; поглиблювати в учнів композиційні вміння та навички; розвивати творчу уяву та фантазію учнів.

Обладнання: для вчителя:диск,наочність, кольоровий папір, білий папір, ножиці, клей, графічні матеріали;

для учнів: альбом-посібник, підручник, кольоровий папір, білий папір, ножиці, клей, графічні матеріали .

Хід уроку

№ п/п	Орі-єн-тов-ний час	Діяльність учителя	Діяльність учнів	Очікуваний результат	Матеріал до уроку
І.	Пояснення нового матеріалу Вступ
1.1	0.5 хв.	Повідомлення теми та мети уроку.	Учні сприймають повідомле-ння вчителя	Налаштува-ння учнів до сприйняття навчального матеріалу
1.2	4,5 хв.	Сприйняття мистецтва Учитель , ілюструючи свою розповідь зображеннями (DVD-диск, підручник), знайомить учнів з історією виникнення, основними етапами розвитку поліграфії, а також з поняттями «шрифт», «естамп». Шрифт – це букви, що мають спільний стиль графічного оформлення. Естамп – це графічний твір, виконаний на літографічному камені спеціальними олівцями, що зажирюють камінь, або жирною тушшю.	Учні сприймають повідомле-ння вчителя	Пізнавальна діяльність учнів	Додаток 1
1.3	2 хв.	Учитель знайомить учнів творчістю провідного японського каліграфа Сасіди Такефуси (DVD-диск, підручник)	Учні засвоюють навчальний матеріал	Пізнавальна діяльність учнів	Додаток 3
1.4	5 хв.	Учитель , ілюструючи свою розповідь зображеннями (DVD-диск, підручник), знайомить учнів з основними видами шрифтів (антиква, рублений(гротеск), рукописний, декоративний) та пропонує ознайомитися в альбомі-зошиті з особливостями їх написання. Знайомить з різними способами організації шрифтової композиції ( наближеність, повтор, контраст) та пропонує ознайомитися в альбомі-зошиті з основними вимогами до роботи над шрифтовими композиціями.	Учні сприймають повідомле-ння вчителя	Пізнавальна діяльність учнів	Додаток 2 Навчальний матеріал у повному обсязі подано у підручнику.
1.5	1 хв.	Демонстрація кращих учнівських робіт на задану тему з коментуванням учителя.	Учні сприймають роботи однолітків	Психологіч-не налашту-вання на виконання практичної роботи
ІІ	Практична робота
2.1	5 хв.	Учитель пропонує учням виконати завдання в альбомі-зошиті: ознайомитися з пропорційним співвідношенням у будові літер та виконати вправу, написавши по одній літері з прямим, похилим, округлим елементами. Вправу слід виконувати за поданим зразком.	Учні виконують поставлене завдання	Поглибле-ння компете-нтнісного рівня з теми
2.2	19 хв.	Учитель ознайомлює учнів із «кіригамі» (вид орігамі, в якому допускається використання ножиць і розрізування паперу в процесі виготовлення моделі. Це основна відмінність кіригамі від інших технік складання паперу, що підкреслено в назві: «кіру»-різати, «ками»-папір. Кіригамі – це мистецтво виготовлення фігурок і листівок з паперу за допомогою вирізання та склеювання деталей.	Учні виконують поставлене завдання	Поглибле-ння компе-тентнісного рівня	Малюнок із шаблону потріб-но перенести на аркуш білого паперу. Контури квітів із зовнішнього боку слід вирізати по суціль-ній лінії маленькими ножиця-ми. Так само вирізаємо про-міжки між квітами. Пунктирна лінія вказує місце згину вирізаної композиції, що міститься всередині лис-тівки. Тепер можемо перейти до іншої частини роботи – офо-рмлення зовнішнього боку виробу. Листівка повинна містити художнє зображення ( весняні квіти тощо) і корот-ку вітальну фразу, виконану шрифтом відповідно до задуму ідеї.
ІІІ	Підсумок уроку
3.1	3 хв.	Учитель розміщує на дошці 3-4 роботи,в яких найбільш виразно виявляється вдале застосування понять,що засвоювалися на уроці, та роботи,які містять характерні учнівські помилки , і спільно з учнями робить їхній аналіз.	Учні під ке-рівництвом учителя проводять аналіз творчих робіт одно- класників	На підставі аналізу відбувається систематизація та узага-льнення поняттєвих компетенцій учнів

Історія поліграфії

(додаток 1)

Із давніх-давен люди намагалися зберегти та поширювати інформацію. Вчені археологи знаходять незрозумілі малюнки на стінах давніх печер, на кістках та іклах тварин. Серед цих малюнків зустрічаються зображення тварин, магічні знаки, рослини та сонце. Наприклад, в печерах Альтимири (Іспанія) знайдений малюнок бізона. Цей рисунок датується 10 000 років до н.е. За деякими даними перше друковане видання з’явилося у Китаї ще у 868 році до н.е, і називалося “Алмазна сутра”.

Наступним і дуже важливим етапом в розвитку поліграфії стало винайдення папіруса. Папірус- це зроблений з папіруса (болотниста рослина) матеріал, що своїм виглядом нагадує папір. Серцевина рослини накладається одна на одну, інший шар накладається навхрест. Потім це знову пресується ось так і отримували папірус. Наступним етапом в розвитку поліграфії стало нанесення зображення на спеціально підготовлену шкіру тварин. Треба сказати, що до винайдення друкарського верстату книжки переписувалися вручну, переважно ченцями в монастирях. Це була важка та трудомістка праця, тому одна книга писалася роками, іноді ціле життя монаха. У 1309 році в Європі винайшли папір. За іншими даними, папір винайшли китайці ще до нашої ери. Вони ж і використовували праобраз друкарського станка — друкування за допомогою друкарських дошок. А вже 1390 року в Німеччині відкрилася перша паперова фабрика. В 1436 році німецький ювелір та підприємець Йоганн Гутенберг винайшов друкарський верстат, його ще називали “прес Гутенберга”. Букви в цьому верстаті були дерев’яними (згодом металевими) і з них можна було набирати будь-який текст. Завдяки цьому винаходу виробництво книжок значно спростилося, що дозволило збільшити їх кількість.

Через пару років Гутенберг вдосконалив свій верстат. Зокрема, по буквах перед притисканням до паперу накочувався валик з фарбою. Винахідник на своєму верстаті в 1856 році надрукував першу друковані книгу, яку назвали “Біблія Гутенберга”. Йоган за допомогою свого верстату надрукував двісті примірників Біблії, і продав на Франкфуртському книжковому ярмарку. У 1457 році вперше надрукували книгу в кольорі. Наступним етапом в розвитку поліграфії та книгодрукування стало винайдення у 1886 році Отмаром Мергенталлером лінотипної машини. В 1605 році почали видавати перше газету, це сталося в місті Антверпен. А. Зенефельдер у 1799 році винайшов плоский вид друку, тут друкарські та пробільні елементи розташовані приблизно на одній висоті. У 1819 році винайшли першу ротаційну друкарську машину. Завдяки цьому стало можливим друкувати на рулонному папері, через що збільшилась швидкість друкування. У 1861 році шотландець Джеймс Клерк Максвелл додумався як друкувати зображення за допомогою трьох фарб використовуючи теорію синтезу. 1865 рік став ще одним етапом в розвитку поліграфії, адже саме тоді змогли отримати відбиток задрукований з двох сторін за один раз.

В кінці 19-го століття поліграфісти вже могли друкувати відбитки з одночасним фальцюванням у два згини. Датою народження офсетного друку можна вважати 1904-й рік, коли Рубель звернув увагу, що відбиток що перейшов із гумового полотна на папір має кращу якість, ніж той що одразу із форми. У 1907 році Самуель Смон із англійського міста Манчестер винайшов трафаретний друк. У ньому друкарська форма складається із натягнутої на рамку сітки, через яку продавлюється фарба.

В наш час друкування відбувається за допомогою сучасних друкарських машин які забезпечують відмінну якість при високій швидкості друкування. Всі процеси переважно керуються та контролюються за допомогою комп’ютерів.

Шрифт

(додаток2)

Шрифт — це:

· Повний комплект друкарських літер певного типу й рисунку, необхідний для набору якого-небудь тексту; сукупність металевих рельєфних літер, цифр, розділових знаків у друкарській машинці.

· Комп'ютерний файл, що містить в собі всі параметри, необхідні для відтворення на екрані чи цифрових друкарських машинах текстів.

· Графічна форма літер при писанні, характер малюнка написаних літер, накреслення букв та знаків, що складають єдину композиційну та стилістичну систему.

Шрифти створюються художниками та граверами згідно з:

· вибраним задумом;

· вимогами єдності стилю та графічної композиції;

· конкретними змістовними та художньо-декоративними задачами.

Шрифти характеризуються:

· гарнітурою: об'єднанням різних за кеглем та нарисом, але однаковим за характером накреслення шрифтів;

· нахилом: прямий (regular), похилий (oblique), курсив (italic);

· насиченістю: контурний, світлий (light), ужирений, напівжирний (semibold), жирний (bold), наджирний (black);

· шириною: надвузький, вузький (condensed), нормальний (normal), широкий (extended), надширокий;

· ілюміновкою: оконтурений, відтінений, штриховий, орнаментований, негативний, кольоровий;

· розміром (кеглем) в пунктах (1 пункт = 1/72 дюйма).

Шрифти деяких розмірів мають свої історичні назви: брильянт — 3 пункти Дідо, діамант (4), перл (5), нонпарель (6), міньйон (7), петит (8), борґес (9), корпус (10), цицеро (12), мітель (14), терція (16), парангон (18), текст (20), подвійний цицеро (24), малий канон (36), канон (42), великий канон (48). Назви виникли задовго до появи сучасних стандартів, тому збіг їхнього розміру зі значенням в пунктах приблизний.

Одним з найдавніших шрифтів є шрифт Баскервіль, розроблений Джоном Баскервілем в середині XVIII століття.

Історія розвитку шрифтів[ред. • ред. код]

· Першою письмовою формою передачі думки була піктографія - малюнки на стінах печер і на скелях.

· Вузликове письмо.

· Ідеографія - наступний етап після піктограм.

· Ієрогліфи Стародавнього Єгипту, знаки-символи були попередниками сучасного письма. Трохи пізніше, ієрогліфи використовувалися для передачі початкового звуку назви предмета, явища, події, але повного переходу на фонетичне письмо не відбулося.

· Перша абетка літера-фонетичного письма створили фінікійці. Ця абетка стала першоджерелом більшості абеток світу - грецької, латинської, кирилічної та інших.

· Греки вдосконалили фінікійську абетку, ввівши до неї голосні звуки-літери. Знаки літери цієї абетки дуже прості, мають чіткі лінії однієї товщини, і складаються з простих геометричних форм - кола, трикутника, відрізка. Давньогрецька абетка стала першою абеткою в Європі.

· Латинська і кирилічна абетки побудовані на єдиній графічній основі і виникли вони з давньогрецьких написів - капіталів.

· Маюскул висікався на кам'яних плитах, колонах, тріумфальних арках. Одним з видів рукописного маюскула було письмо квадрату. Літери такого листа характеризуються плавними потовщеннями і зарубками. Вужчі і декоративні літери - рустика. Ще варіант рукописного римського письма - курсив.

· У VI столітті з'являється новий стиль письма - унціал. Літери цього шрифту характеризувалися виступом кінців за межі верхніх і нижніх ліній ряду. Розвиток даного шрифту є полуунціал. Цей період став перехідним від маюскульного письма до мінускульним.

· У IX столітті поширюється каролінзький мінускул - шрифт, літери якого використовуються і в наш час.

· У XI-XII століттях розвивається готичне письмо. Готичний шрифт має безліч різновидів за характером накреслення: текстура, бастарда, ротунда, декоративний, ломбардські версали, а пізніше фрактура.

· Круглий готичний (швабський) шрифт став перехідною формою до письма епохи Відродження. У цей час зростає увага до всього античного, копії античних текстів переписують шрифтом, що отримав назву «антиква». В цей же час з'являються перші трактати про будову літер на основі квадрата, його діагоналей і вписаного в квадрат кола. Автор трактату Лука Пачолі.

· У трактаті Жофруа Торі «Квітучий луг», літери побудовані в квадраті, зі сторонами, поділеними на 10 частин.

Альбрехт Дюрер розробив свій шрифт, літери якого також вписувалися в квадрат. {| class="wikitable" !

https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/c/ce/Fra_Luca_Pacioli_Letter_A_1509.png/163px-Fra_Luca_Pacioli_Letter_A_1509.png

Літера «А». Лука Пачолі, 1509 р.

https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/20/Geoffroy_Tory_Letter_A_1526.png/270px-Geoffroy_Tory_Letter_A_1526.png

Літера «А». «Квітучий луг», Жофруа Торі, 1526 р.

https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/c/c6/Albrecht_D%C3%BCrer_Letter_A_1528.png/223px-Albrecht_D%C3%BCrer_Letter_A_1528.png

Літера «А». Альбрехт Дюрер, 1528 р.

У XV столітті типографи виготовили нові друковані шрифти. Серед піонерів були Ніколя Жансон, Мануцій Альд і Клод Гарамон. Шрифт Гарамона став основою для безлічі сучасних шрифтів. У ньому гармонійно поєдналися невисока контрастність, плавний перехід від основного штриха до зачіски, округлість і ухил осей в літерах О, С, Ю.

· Подальший розвиток мистецтво шрифту отримало в другій половині XVIII - початку XIX століть в шрифтах Дідо.

· Слов'янські шрифти[ред. • ред. код]

· У XVIII столітті поряд з європейськими починають розвиватися й східнослов'янські шрифти, які до цього розвивалися самостійно, мали грецьку основу й називалися кирилиця та глаголиця.

· Найдавніші шрифти — устав і напівустав — виконувалися з усією строгістю та чіткістю, за правилом «уставу», від чого й пішли їхні назви. З розвитком писемності з'явився скоропис, який відрізнявся швидким, вільним стилем, з розчерками, петлями, що виходять далеко за межі рядків. Скоропис стає мистецтвом каліграфії в XVII столітті. Ним писалися грамоти та офіційні документи.

· Устав, півустав, скоропис, в'язь — це форми рукописного шрифту. У середині XVI століття з'явилися перші книги, виконані типографським шрифтом. Однією з таких книг була «Апостол» Івана Федоровича, видана 1564 року.

· Новий книжковий цивільний шрифт з XVIII ст. був чіткий, округлий і раціональний. Він був синтезом традиційних шрифтів з антиквою.

· Сучасні шрифти[ред. • ред. код]

· На межі XVIII—XIX століть у мистецтві шрифтів відбулися значні зміни — з'явилися нові різноманітні шрифти для різних потреб (книг, газет, плакатів, афіш, реклами). Був розроблений новий шрифт єгипетський, який відрізнявся однаковою товщиною всіх ліній і зарубок. Трохи пізніше з'явився шрифт гротеск(рубаний), лінії літер якого були однакової товщини, але зарубок не мали. Було розроблено ціле сімейство гротескних шрифтів.

· XX століття породило нові гротескні і рубані шрифти, які підкреслювали новий стиль в архітектурі та мистецтві — конструктивізм. Серед нових шрифтів користуються популярністю футура Поля Реннера, пеньо Кассандра, ербар-гротеск Якова Ербара та гілл-гротеск Еріка Гілла.

Класифікація друкарських шрифтів (відповідно до ГОСТ 3489.1-71)

· Група рубаних шрифтів — до цієї групи належать шрифти, що не мають засічок.

· Група шрифтів з ледь помітними засічками — це гарнітури з дещо потовщеними кінцями вертикальних штрихів.

· Група медієвальних шрифтів — гарнітури з помірною контрастністю штрихів, з засічками у вигляді плавного потовщення кінців основних штрихів, що наближаються за своєю формою до трикутника, переважно з похилими осями круглих літер.

· Група звичайних шрифтів — гарнітури з контрастними штрихами, з довгими тонкими засічками, що сполучаються з основними штрихами під прямим кутом, інколи з легким заокругленням, округлі літери з вертикальними осями.

· Група брускових шрифтів — гарнітури з неконтрастними або малоконтрастними штрихами з довгими засічками, що сполучаються з основними штрихами під прямим кутом або з легким закругленням.

· Група нових малоконтрастних шрифтів — гарнітури, що мають малоконтрастні штрихи з довгими засічками, переважно з закругленими кінцями, які сполучаються з основними штрихами під прямим кутом або з легким закругленням.

· Група додаткових шрифтів — до цієї групи належать такі шрифти, побудова та характер малюнків яких дуже відрізняється від шрифтів шести основних груп.

Класифікація шрифтів відповідно до DIN (Deutsche Industrie Norm — німецького індустріального стандарту)

· Венеціанська антиква

· Французька антиква

· Перехідна антиква

· Класицистична антиква

· Брускові шрифти

· Шрифти без засічок (гротески чи рубані)

· Акцидентна антиква

· Рукописні шрифти

· Декоративні шрифти

· Готичні шрифти (текстура, ротунда, швабахер, фрактура)

· Ірландсько-англосаксонське письмо

Види шрифтів за призначенням

· Службові шрифти — текстові шрифти мають завжди менший кегль порівняно з основним текстом і світле накреслення. Вони застосовуються для текстівок, підписів авторів, виносок, вихідних відомостей.

· Основні шрифти — мають просте виконання, яке не відволікає від змісту, і призначені для максимально комфортного читання довгих текстів. Текстовими шрифтами можуть бути як гарнітури із засічками, так і рубані, але ніколи — декоративні, їх розміри коливаються від 8 п. (у довідкових виданнях) до 20 п. (у дитячих виданнях).

· Додаткові шрифти — текстові шрифти мають відрізнятися від основного, але не впадати в око. їх призначення — повідомити другорядну інформацію, доповнити основний текст. Застосовуються такі шрифти для коментарів, приміток, паралельних повідомлень, матеріалів не основної тематики. Читач повинен з першого погляду зрозуміти, що він читає додатковий текст і не переплутати його з основним. Отже, додаткові тексти повинні бути світлими, розміром не більше за основний шрифт, і контрастно виділятися від основного тексту.

· Видільні шрифти — текстові шрифти застосовуються для виділень у тексті або на сторінці. Такі виділення можуть бути ледве помітними — тією ж гарнітурою, але іншим кеглем, накресленням; або ж різко контрастувати малюнком, кольором, розміром. Як правило, способи виділення у виданні чітко обмежені. Акцидентними шрифтами друкують невеликі текстові фрагменти (врізи, текстові виділення, колонтитули, ініціали, приклади) через їх важкість для сприйняття — складний малюнок, щільність.

· Технічні шрифти — текстові шрифти призначені для спілкування людей за допомогою різних пристроїв: екрана комп'ютера, радіотелефона, калькулятора, панелі принтера і т. ін. Наприклад, при проектуванні шрифту OCR перед А. Фрутігером постало завдання створити моноширинний шрифт таких пропорцій і пластики, щоб літери якнайсильніше відрізнялися одна від одної і щоб промінь, що їх читає, мав якнайменше шансів помилитися. Цією вимогою можна пояснити появу особливої пластики в літерах I J L і j r F M W m W. Технічні шрифти застосовуються в електронних виданнях або як ілюстрація повідомлень різних пристроїв у науковій, технічній чи навчальній літературі.

ТАКЕФУСА Сасіда

(додаток 3)

Токіо, Япония

Калліграф, художник

Біографія

1977 г. - закінчення Токійського університету мистецтв.

1978 г. - участь у виставці творів застосування мистецтва (м. Мацуя).

1981 г. - Проведення персонального виставки ("голубая галерея").

1982 р. - нагородження призом Міжнародної виставки художнього мистецтва в США.

1984 р. - участь у 84-му Японському виставці ілюстрацій.

Участь у 84-му Японському виставці творів графічного мистецтва.

1986 р. - закінчення аспірантури Токійського університету мистецтв.