Образотворче мистецтво

7 клас

Урок №9

Тема уроку. Сприйняття мистецтва. Види декоративно-прикладного мистецтва

Мета і завдання уроку: поглиблювати в учнів уявлення про роль декоративно-прикладного мистецтва у житті людини; ознайомити із поняттям «декоративно-прикладне мистецтво» та «народне мистецтво»,із основними засобами виразності, що застосовуються у декоративно-прикладному мистецтві(стилізація, контраст, символ); сформувати в учнів розуміння видового поділу у декоративно-прикладному мистецтві; формувати інтерес та позитивне емоційне ставлення до творів декоративно-прикладного мистецтва; розвивати відчуття та аналітичне мислення, комунікативні навички; виховувати естетичний смак.

Обладнання: для вчителя:диск,наочність;

для учнів: альбом-посібник,підручник.

Хід уроку

№ п/п	Орі-єн-тов-ний  час	Діяльність учителя	Діяльність учнів	Очікуваний результат	Матеріал до уроку
І.	Пояснення нового матеріалу Вступ
1.1	1 хв.	Повідомлення теми та мети уроку.	Учні сприйма-ють пові-домлення вчителя	Налаштування учнів до сприй-няття нав-чального матеріалу
1.2	5 хв.	Сприйняття мистецтва Учитель, ілюструючи свою розповідь світлинами, пові-домляє учням про роль деко-ративно-прикладного мисте-цтва у житті людини та про-понує ознайомитися із визна-ченнями понять «декоративно-прикладне мистецтво» Декоративно-прикладне (ужиткове) мистецтво- це мистецтво, головною метою якого є створення та оздоб-лення художніх виробів, що мають практичне призна-чення у побуті. Народне мистецтво-худож-ня колективна творча діяль-ність народу,що відображає його життя, світогляд і морально-естетичні ідеали.	Учні сприйма-ють інфо-рмацію вчителя	Включення учнів у пізнаваль-ний процес	Декоративне мистецтво має свою специфіку. Твори де-коративно-прикладного мисте-цтва відображають дійсність через «видовий» образ, що дає зображення в дуже загальних формах. Незважаючи на цю обмеженість художніх засобів, усякий твір прикладного мис-тецтва є образом людських почуттів, бажань, прагнень, думок. На відміну від живопису, графіки і скульптури, які від-бивають дійсність через зобра-ження конкретних предметів, явищ, подій, декоративно-при-кладне мистецтво оперує голо-вним чином утилітарними про-сторовими формами. В основі емоційного сприймання творів прикладного мистецтва лежать пластичні й колірні властивості форми. Основні принципи деко-ративного мистецтва можна сформулювати так: єдність художньої форми і практич-ного призначення виробу; по-будова речей відповідно до властивостей і можливостей матеріалу; зв'язок художньої форми з технологічними спосо-бами її обробки. Єдність естетичного і утилітарного є основним прин-ципом цього виду мистецтва. Разом з тим нерідко бувають випадки, коли та чи інша річ, яка в свій час мала певне пра-ктичне призначення, в поодаль-шому поступово втрачала його, стаючи суто художнім твором. Додаток 1
1.3	15 хв.	Сприйняття мистецтва Учитель пропонує учням переглянути світлини  (DVD - диск, підручник), на яких представлені твори ДПМ, та звертає увагу на його видо-ве розмаїття; в альбомі-зошиті до уроку №9 виконати завда-ння, що подане на верхній сторінці праворуч: визначити , до якого виду декоративно-прикладного мистецтва нале-жать представлені на світли-нах твори, та вписати назву виду відповідно до номера світлини.	Учні сприйма-ють твор мистецтва та виконують завдання в альбомі	Аналітико- пізнаваль-на діяльність учнів	Додаток 2
1.4	14хв.	Учитель пропонує учням опрацювати навчальний мА-теріал у підручнику (с.         ) та виконати завдання. Що подане в альбомі-зошиті: впи-сати засоби виразності, що притаманні для ДПМ (основ-ними засобами виразності,які застосовуються в ДПМ, є стилізація, контраст, симво-лізм), та за їх допомогою про-аналізувати твір мистецтва, представлений угорі.	Учні виконують поставлене завдання	Поглибле-ння компете-нтнісного рівня з теми
ІІ	Підсумок уроку
2.1	5хв.	Учитель, узагальнюючи учнів-ські судження, звертає увагу на особливості видового поді-лу в ДПМ та виражальних засобах.	Учні сприйма-ють інфо-рмацію вчителя	Поглибле-ння компетен-тнісного рівня з теми	Поділ декоративно-ужиткового мистецтва на жанри здійсню-ється за призначенням предме-та  — меблі, одяг, посуд тощо, за технікою виконання — різьблення, ткацтво, розпис, за матеріалом -дерево, кераміка, текстиль, камінь, лоза, тобто використання природних матеріалів; метали та їх сплави, пластмаси, скло, порцеляна, папірта ін., тобто використання штучних, винайдених людиною матеріалів.
2.2	6 хв.	Учитель пропонує учням знайти ключове слово у кросворді(зошиит)	Учні виконують поставлене завдання	Поглибле-ння компе-тентніс-ного рівня
2.3	1 хв.	Учитель пропонує учням випереджувальне домашнє завдання: У вільний час переглянути зображення з розписом,визначити, які виражальні засоби використали в них народні майстри.

Додаток 1

Наукове визначення декоративно-прикладного мистецтво – полягає у пізнанні виду образотворчого мистецтва та освоєння прикрашання предметів повсякденного побуту. Першим дослідником науки вважають А.Мілера. Він був першим, який звернув увагу на орнаменти, як важливої складової прикладного мистецтва . Виникнення такого наукового напряму в Україні, почалось з ІІ половини 19 століття, перші дослідники (Широцький В., Щербаківський).

І найпершим хто звернув увагу на використання традиційних орнаментальних мотивів у книгодрукуванні був М. Біляшівський. Декоративне та й прикладне мистецтво – належить до одного з найдавніших видів художньої життєдіяльності людини. До нього ми відносимо одяг, меблі, хатнє начиння, тобто світ речей, які використовує людина у побуті.

Ні одна з напрямів духовно-творчої життєдіяльності людини не набула такого високого засобу художнього вираження, як мистецтво декоративне . Ми знаходимось з цим мистецтвом, навіть не зауважуючи його. Через особисті речі, хатні предмети людина створює особливий спосіб життя . На побутових речах, на лежить образ тобто копія особистості їх господаря, й соціального середовища.

Як і інший вид мистецтва, декоративно — ужиткове розвивалося за допомогою певних правил і законам, які були притаманні певні історичні епосі. Творець прикладним створював речі, зручні у користуванні, яким притаманна розумність та корисність, а також включав у себе вимоги свого часу.

Тільки загальна кількість цих характеристик (правильність, доречність, утилітарність, краса) дає змогу зрозуміти цей предмет як художній витвір. Для того щоб краще завчити художню природність декоративно — прикладного мистецтва, та освоїти питання теоретичного і практичного потрібно з’ясовувати в історичному аспекті. В цей час головним розумінням , визначень, поступових етапів історично — естетичного розвитку мистецтва, та оцінки його розвинутого стану.

На найголовніші основи які били найпершими розвинутими , якостями цієї науки були
- очі
- вуха
- логічне мислення
- оригінальність думок.

Завдяки цим першим ознакам в людські діяльності розпочинається етап фантазії та цілеспрямованість покращити свій побут прекрасними, гармонійними речами.
Для того, щоб мистецтво розпочало своє існування, людина повинна була освоїти на визнати ознаки баченого та вміння передавати емоцїії на камені, в глині, отримувати звуки, навчитися художньо сприймати дійсність.

Образне мислення — це не затвердження мистецтва теоретично. Воно починає бути ним лише коли наші думки розпочинають діяти, тобто матеріалізуватися в певних доступних людині засобах — у слові, каменів звуках, жестах, рухах.
Художньо — естетична творчість була:
1) дією мислення ;
2) практичною дією;
3) дією матеріалізації .

Тобто поступово переходити в дію у : слові, глині, дереві, камені та ін. Художня творчість — це і образне мислення, і практична діяльність. У мистецтвознавчій літературі початку XX ст. основну увагу приділи проблемі освоєння, а також вивчення та збереження народних традицій. Зневажання цієї культури часто, мало негативні наслідки — спрощення декорацій і технологій, використання орнаментів з вербальних носіїв чи інших прикладів. Звертання професійних художників до образотворчого фольклору відбувалось, як негативна дія явищам поверненню негативного руху в соціальному мистецтві.

Тривалий час з 1920–1940 р. проходили історичні дослідження, які були направленні на затвердження теоретичної інформації пристосування та збереження затвердження українського народного мистецтва, а також вони являли собою детальну інформацію про експонатів у музейних збірках. Народне мистецтво, яке було однією з найголовніших основою сільської сукупності.

Суспільне мистецтво вивчає, а ще також передає у собі теорію про суб’єкт—його вік народження, спеціальність його стать, та статус про сімейний стан, багатіють людини до них ми відносимо (прикраси , цінні речі дорогоцінний одяг), а також ще багато елементів (одяг для урочистих подій, весілля, традиційні свята та інше) посуд для молодят, рушники, хустинки, штучні орнаменти , а також ялинкові вироби.

Це — мистецтво завжди буде доповнювати середовище людини, в якій вона проживає, де вона навчається її успішності і ми мріємо про те, щоб це було стимулом націоналізації прикладного мистецтва.

Історію про це мистецтво, як і літературу потрібно переписувати тому що, затвердження цієї науки від початку до кінця не має. І тому ж часом періодом та епохами вона змінюється і переходить до нового вищого — різноманітного рівня .

Етапи зародження декоративно прикладного мистецтва .

- перший етап відбувся на початку 14-15 ст. (перші думки, прояви оригінальності)
- під другим етапом розуміємо – || половину 16 століття та першу половину 17 ст. – бере особливу увагу на відзначеності ремісничих знарядь праці та ремесла.
- третій етап у нас припадає на другу половину 17-18 ст.– в цей період відбувається велике піднесення мистецтва на високий — державний етап. Багато активного розвитку декоративного мистецтва а також і художньої спеціальності підвищення поділу праці.

Видами декоративно-прикладного мистецтва є: вишивоночка, розписиання , ткацтво, різьблення предметів із дерева , писанове розписування, гончарівство, ковальство, витинанка, а також лозоплетіння, флористика.

Народна художня техніка – є однією з історично організаціних форм до них ми відносим :
- товарно — прибуткове при обов’язковому правилі є використання людської праці.

До форм національно народного мистецтва ми відносим .
- до першої – творчість народних майстрів для себе і близьких;
- до другої – соціально- художні техніки застосування — відноситься ручне виготовлення виробів спеціальними майстрами та організованими підприємствами для його продажу. Народне декоративно – прикладне мистецтво являє собою багатовидові жанри взалежності від матеріалу, техніки виготовлення а також фукціонального призначення виробів.

Декоративність є одним найважливішим засобом передавання оригінальності, ідеальності та естетичності образу і почуття думки .

Також ще відбувається поділ цього мистецтва на окремі жанри:
До жанру предмета ми відносимо обладнання із дерева ( це меблі).

За технічним виконанням — ремесла такі як різблення, розпис або розписування матеріалів , а також, ткатство.
Поділ за матеріалом :
1) обладнання з деревини;
2) керамічні ;
3) вироби з каменю;
4) металеві.

Розвиток декоративно -прикладного мистецтва являє у собі зміни соціально-економічних , а й разом соціальним суспільство. З переходом- виробництва на нові тобто покращенні технічні засоби, а також і їх технологічного покращення життя, соціальною наукою та теоретичними знаннями. Ця діюча роль відіграла важливу роль на складання нових стилістичних форм у цьому мистецтві, вони стали однією причин зміни художньої мови , його регресу тобто зниженню. .

Основні види :
Ми обгрунтуємо основні види декоративно – прикладного мистецтва такі як :
Глина — найдавніший матеріал..
Кераміка слугує основним матеріалом вивчення архітектури.
Дерево — також один з найдавніших декоративно-ужиткових матеріалів , який застосовувався для розробки посуду, меблів, та найелементарніших предметів знаррядя праці. Використання дерев як, і в минулі роки так і досьогодення відіграють одну з найголовніших ролей( будівлі , парки, та інші).
Плетіння — вид праці за допомогою виготовлення доморобних господарсько-побутових та художніх виробів.
Тексти́ль — м’який матеріал, що являє собою щільну мережу природних волокон (ниток та пряжі) . Окрім терміну текстиль використовується такий термін -як «тканина». Текстиль являється головнішим терміном, тому що тканина означає закінчений.

Велику роль в мистецтві відіграє — колір завдяки йому — людина передає свої враження розуміння , думку.
В нашій країні Україні найбільш визнаним , а також традиційним є текстиль під назвою вишиванка. На кожне традиційне свято, українці передають свою любов до країни таким способом. Це підтверджується також і патріотизмом. І подання прикладу іншомовним націям , про вивчення своєї країни .

Так і в кожній державі та нації відбувається виокремлення та ідеологія народу, що дозволяє йому підкреслити свою оригінальність.
також одними з особливих є:
● Гравіювання – це наука за допомогою якої відбувається художне прикрашання, та вирізання будь якої поверхні.
● Ткатство — це виготовлення тканин, ручним або механічним способом .
● Килимарство — виготовлення килимових виробів, ручним або технічним способом
● Вибиваночка або вибійка — це так звані тканини покращенні оформленні за допомогою дощечок.

До популярного виду мистецтва, відносимо мереживо. Воно слугує для прикрашання лянних , вовняних , та текстильних виробів.
● Художньо мистецька обробка дерева- це виготовлення, оригінально — художніх виробів , при цьому надання йому ідеального вигляду .
● До художнього металу ми відносимо монументальні , та декоративно прикладні твори створенні своїми руками і технікою.

Роль декоративно-прикладної науки у житті людини.

Декоративне мистецтво насамперед має сприяти :
Правильному — та естетичному вихованню дітей, розвивати їхню уяву , особливий смак, будити творчу активність. Однією з головних якостей того чи іншого виду мистецтва правила за якими воно діє. В декоративному мистецтві правильність знаходить свою оригінальну форму. Велику увагу приділяють можливістям стилізації природних мотивів, поступовістю ритму його складових елементів.Творець, маючи певні асоціації, створює цілковитий уявний образ, притаманний при визначенні виробу та його матеріалу. Живучи в нації свого народу, ДП мистецтво завжди поряд з нами , інколи ми його просто не помічаємо .

Напевно тому що звикли — і ми шукаємо якоїсь оригінальності , та ідеології та шукаємого чогось кращого. Але, коли ми його не бачимо то відразу ж помічаємо його відсутність, як відсутність кисню людиною.

Висновки. Декоративно–прикладне мистецтво здавна відігравало велику, роль у соціальному та духовному і естетичному житті людей. Воно сприяло подальшому розвитку у мистецтві та побуті людей. Також воно розвиває людське творче мислення, його оригінальність, ідеологічність та освоєння нових ідей, які розвивають навколишнє середовище. В нашій країні це мистецтво набуло великого росту завдяки йому, в Україні почали відкривати нові факультети , відкриваються віділення у вищих педагогічних закладах а також художніх.

Цю науку не потрібно зневажати тому, що це одна з найважливіших якостей та ідеологія оригінальності , яка впливає на розвиток суспільства, логічного мислення та знаходження чогось нового, тобто прекрасного. З точки зору фахівців, то вони намагаються передати нам, ту теорію яка, будить розвивати у наших думках , особливість , духовність та експеременти, які підніматимуть суспільство на новий кращий рівень цього мистецтва.